Blue Flower

Nach Informationen des Ukrainischen Journalisten  Michael Daykere, welche die  US Botschaft in Kiew ( Ukraine ) inzwischen bestätigt hat, wurden 3 US Soldaten an der Front im Donbass verletzt durch Beschuss am 01. März 2016. Ein gepanzertes Fahrzeug wurde zerstört ( Hummer )

Dies ist eine sehr ernste Einmischung der US Army in die Kämpfe gegen die Verteidiger  der DNR.  Weitere Provokationen der US Army, wie sie auch während des kalten Krieges an der innerdeutschen Grenze vollzogen wurden, sind nun zu erwarten.

US Army im Donbass

Hier der Ausschnitt aus der Twitter Meldung:

Twitter Meldung über US Einmischung im Donbass

 

Der Krieg in der Ukraine wird Menschen verschlingen, bis die ukrainischen Mütter verstehen werden, dass man ihre Söhne mehr lieben muss, als die fremden Söhne hassen.

Для матері українського солдата.                                                                                                                        Дорогая мама!


Війна в Україні буде продовжуватися доти, поки українські матері не зрозуміють, що вони повинні любити своїх синів більше, ніж ненавидіти чужих.

Здрастуй, мамо українського солдата.
Я пишу тобі з любов'ю в серці. Тому що любов ніколи не скаже неправди.
Мама! Так, я хочу заволати, щоб ти почула це.
Ці рядки я пишу тобі з Донбасу, та вони призначені для всіх українських жінок і матерів.
"Мама!" - кричимо ми, приходячи в цей світ, повідомляючи таким чином, що ми народжені для великої мети - зробити цей світ кращим.
Ти щаслива, коли твоя дитина каже до тебе "Мама!".
Ти віддаєш усю свою любов своїй дитині, щоб вона росла щасливою.
"Мама!" - кричимо ми, коли ми падаємо, коли нам боляче, коли темно, і страшно, в безпорадності, в моменти відчаю, в нестатку, любові, в радості чи в горі.
Слово початку і кінця життя - "Мама!"
Я живу в Донецьку. Я - ще не мати, але сподіваюся в майбутньому стати нею.
Я часто бачу убитих - чоловіків, жінок, дітей. Солдатів і цивільних. Смерть не жаліє нікого. У кожного загиблого є сім'я.
Хто чекає твого сина?
Тепер тут у нас жах. Занадто багато людей безглуздо вмирають. Солдати вбивають один-одного.
Чи живий твій син, чи вже помер? Якщо помер, то швидко чи страждав від болю і кликав тебе до самого кінця?
Я молюся за всіх загиблих, але я більше не хочу молитися за мертвих. Я хотіла б побажати тобі довгого та насиченого життя, з твоїм сином - твоєї гордістю, і внуками.
Ти не знаєш про це. Цього не покажуть по телевізору.
Порошенко створили велике зло з Донбасом.

Твій син прийшов до нас воювати, на нашу землю, просочену кров'ю. Кров'ю чоловіків, які мріяли про майбутнє.
Я не знаю, чи прийшов він добровільно або за наказом.
Війні і смерті це все одно.
Але душі запитають - навіщо було все це?

На жаль, Порошенко Вас обманює. Тут немає терористів. І більшість людей, які гинуть тут, такі ж мирні люди, як і ти.
Історія покаже, що Порошенко займався політикою, яка пасує для США. Але до того часу ще багато людей можуть загинути - твій син, або чоловік. Або мій друг.
Порошенко переконав Вас, що ця війна не зло, а велика перемога, якою можна пишатися.
Він заговорив до ваших патріотичних почуттів, але не сказав правди, що ж дійсно відбулося.
І матері не знають живе чи мертве їхнє дитя, або може бути, що в полоні.
Навіщо ж, чому твій син прийшов сюди, вбивати нас на нашій землі? Або вмерти самому?
Хіба не краще йому обіймати свою дівчину або дружину, ніж ризикувати своїм життям заради влади, яка заробляє непогані гроші на цій війні?
А що призведе твого сина додому? Чи може він пишатися наказом вбивати людей, які всього лише хотіли жити в мирі та злагоді. Чи можеш ти пишатися ним?
Додому ведуть лише любов і віра.
Твої і наші діти не народжені для війни, щоб померти так рано, так марно.
Адже він не захищав свій дім, своє місто. Його відправили сюди, тому що американські корпорації поклали око на природні ресурси Донбасу.
Мама, я прошу тебе, забери свого сина, він не повинен вбивати наших синів, чоловіків і друзів і сам не повинен померти.
Це не наша війна! Це не твоя війна. Вона не принесе нам нічого, крім смерті і руйнування.
Ми хочемо миру! Будь ласка, знайди свого сина, дай йому сил і знайди правильні слова, щоб він не йшов знову на війну, на смерть.
Сховай його, дай йому гроші, щоб він зміг виїхати за кордон, допоможи йому жити.
Материнська любов безмежна, кожна мати дуже хвилюється за свою дитину. Саме тому я пишу тобі. Твої і наші діти гинуть.
Ми повинні зупинити цю війну.
Ми повинні зробити все, що допоможе зберегти мир і життя.
Ця війна не потрібна. Я прошу, захисти свого сина, сховай його, подбай про те, щоб він залишився в живих. Буде жива й твоя дитина, будуть живі і наші.
Давайте жити разом у гармонії. Заради миру в усьому світі. Заради чоловіків і синів.
Альбіна з Донбасу
 
Вмираючий солдат

 Ein Soldat der stirbt

Матери украинского солдата.

Война в Украине будет продолжаться, пока украинские матери не поймут, что они должны любить своих сыновей сильнее, чем ненавидеть чужих.
 
Здравствуй, мама украинского солдата.

Я пишу тебе с любовью в сердце. Потому что любовь никогда не лжет.

Мама! Да, я хочу закричать, чтобы ты услышала это.
Эти строчки я пишу тебе из Донбасса, они предназначены для всех украинских женщин и матерей.
 
"Мама!" - кричим мы , приходя в этот мир, сообщая таким образом, что мы рождены для великой цели, сделать этот мир лучше.
Ты счастлива, когда твой ребенок говорит тебе "Мама!".
Ты отдаешь всю свою любовь своему ребенку, чтобы он рос счастливым.
"Мама!" - кричим мы, когда мы падаем, когда нам больно, когда темно, и страшно, в беспомощности, в моменты отчаяния, в нужде, любви, в радости или в горе. 
Слово начала и конца жизни - "Мама!"

Я живу в Донецке. Я - еще не мать, но надеюсь однажды стать ею.
Я часто вижу убитых - мужчин, женщин, детей. Солдат и гражданских. Смерть не щадит никого. У каждого погибшего есть семья.
Кто ждет твоего сына?
 
Теперь здесь у нас ужас. Слишком много людей бессмысленно умирают. Солдаты убивают друг-друга.
 
Жив ли твой сын, или уже умер? Если умер, то быстро или мучился от боли и звал тебя до самого конца?
Я молюсь за всех погибших, но я больше не хочу молиться за мертвых. Я хотела бы пожелать тебе долгой и насыщенной жизни, с твоим сыном - твоей гордостью, и внуками.
 
Ты не знаешь об этом. Этого не покажут по телевизору.
Порошенко сотворил большое зло с Донбассом .
 
Твой сын пришел к нам воевать, на нашу землю, пропитанную кровью. Кровью мужчин, которые мечтали о будущем.
Я не знаю, пришел ли он добровольно или по приказу.
Войне и смерти это все равно.
Но души спросят - зачем было все это?

К сожалению, Порошенко Вас обманывает. Здесь нет террористов. И большинство людей, которые погибают здесь, такие же мирные люди, как и ты.
История покажет, что Порошенко занимался политикой, угодной для США. Но до тех пор еще много людей могут погибнуть - твой сын, или муж. Или мой друг.
Порошенко убедил Вас, что эта война не зло, а великая победа, которой можно гордиться.
Он заговорил к вашим патриотическим чувствам, но не сказал правды, что же действительно произошло.
И матери не знают жив или мертв их ребенок, или может быть, в плену.
 
Зачем, почему твой сын пришел сюда, убивать нас на нашей земле? Или умереть самому?
Разве не лучше ему обнимать девушку или свою жену, чем рисковать своей жизнью ради властей, которые зарабатывают деньги на этой войне?
А что приведет твоего сына домой? Может ли он гордиться приказом убивать людей, которые всего лишь хотели жить в мире. Можешь ли ты гордиться им?
 
Домой приводят только любовь и вера.
Твои и наши дети не рождены для войны, чтобы умереть так рано, так бесполезно.
Он ведь не защищал свой дом, свой город. Его отправили сюда, потому что американские корпорации положили глаз на природные ресурсы Донбасса.
 
Мама, я прошу тебя, забери своего сына, он не должен убивать наших сыновей, мужей и друзей и сам не должен умереть.
Это не наша война! Это не твоя война. Она не принесет нам ничего, кроме смерти и разрушения.
Мы хотим мира! Пожалуйста, найди своего сына, дай ему сил и найди правильные слова, чтобы он не шел снова на войну, на смерть.
Спрячь его, дай ему деньги, чтобы он смог выехать за границу, помоги ему жить.
 
Материнская любовь безгранична, каждая мать очень волнуется за своего ребенка. Именно поэтому я пишу тебе. Твои и наши дети бессмысленно погибают.
 
Мы должны остановить эту войну.
Мы должны сделать все, что поможет сохранить мир и жизни.
Эта война не нужна. Я прошу, защити своего сына, спрячь его, позаботься о том, чтобы он остался в живых. Будет жив твой ребенок, будут живы и наши.
Давайте жить вместе в гармонии. Для мира во всем мире. Для наших мужей и сыновей.
Альбина из Донбасса

 Умирающий солдат

ein Soldat der stirbt